Хто знає як, хто знає коли – Духовний вірш про пробудження

🇺🇦 Ucraino

Вірш розмірковує над спільною долею всіх людей, незалежно від прапорів, мов чи кордонів.
Смерть як універсальний зрівнювач — це глибоко пацифістська ідея: вона нагадує нам, що всі ми рівні, а війни суперечать нашій найглибшій природі.

🇺🇦 Хто знає як, хто знає коли

Одного дня все тут закінчиться,
можливо, так само, як і почалося.
Ми залишимо і це тіло,
покинувши його в холодному,
сумному, мармуровому, білому цвинтарі,
перейшовши на інший рівень,
в інший вимір:
можливо, туди, звідки ми прийшли,
можливо, ближче
до того, куди прямуємо,
або ж – до остаточного пункту призначення.
Світло, кольори та звуки
будуть відповідати світові, в якому
резонують наші енергії,
розмальовані пензлем
наших думок, слів
і відповідних дій,
оскільки ми наділені розумом,
мовою та вільною волею.
Звісно, холодне світло, яке
освітлюватиме нашу надгробну плиту,
не буде тим самим – вічним світлом.
Можливо, після смерті
ми отримаємо більше уваги,
квітів і сліз, ніж за життя.
Хтось відчує
нашу відсутність.
Для когось це буде байдуже,
а, можливо, інші навіть знайдуть
задоволення. Бідолашні.
Це єдине, що робить
усіх живих істот рівними:
народження, життя і смерть.
І коли ми покинемо в’язницю,
що ув’язнює нас із життя в життя,
ми відчуємо себе вільними, не пригніченими,
не хворими й не втомленими.
Хто знає, скільки ще триватиме
це приходження і відходження,
повторення одних і тих самих дій,
вчинення одних і тих самих
помилок
без бажання взяти
на себе відповідальність.
Дивлячись у дзеркало,
ми зможемо це усвідомити,
навіть якщо завжди будемо
готові виправдовуватись,
перекладаючи на інших
провину, яка насправді – наша.
Наскільки простішим було б
дотримуватись Правил,
ніж бути анархічними
і занадто часто – хаотичними.

Флоренція, 6.01.2025, 6:45

Зображення: Мауріціо Де Чікко